Медор - Скрябін

Тихо, тихо то я і не підходь заблизько,

Витри соплі, дивись мені в рот.

Всьо, шо зара почуєш, запиши на листок і не забудь вже.

Не роби мені зле.

Він був добрий і тому собі все

Носив за спиною важкий пістолет

Шоб стріляти дурних.

І за то я його поважав і любив,

Я був друг.

Його пес Медор, шо мав очі, як кров,

Білі зуби і лапи міцні як залізо,

Любив з ним гуляти.

Вони разом ішли

Туда, де завжди було повно дурних.

А над домом його висів прапор добра,

А під домом стояв БТР і, коли

Хтось наглий вилазив на голову людям, він їхав

І всі дихали легше.

Програш

І сусіди і просто люди любили його,

І ствердно махав головою наш бог,

Як дивився на нього від себе згори.

Але всьо то, шо зле і дурне,

Ніколи не спить і все чекає момент.

Мені тяжко казати але треба, шоб чули ви.

Його давній і нібито вірний друг

Купився за гроші і зрадив.

І довго не міг зрозуміти Медор,

Чому йому треба сидіти в підвалі і вмер.

Але то ше не всьо, десь всередині я чую,

Шо можу так само, як він.

Я тоже вже маю велику собаку і пістолет.

Не роби мені зле.