Помаранчеві сни - Тік

Вона, різала пальці

Як стрибала з вікна.

Вона, в помаранчевих снах

Блукала сама.

А він, заховавшись під сніг.

Помаранчами мерзлими

Жбурляв їй у слід.

Вони, ніби різні човни.

Пливли у своїх думках,

Щоб потім піти

По пустих берегах.

Та настала ніч, коли падали зорі

І сльози котилися щирі й прозорі.

А на ранок згадають вони

Лиш помаранчеві сни.

Розбиваючи день поцілунками неба

Ти відверто шепочеш, благаєш, не треба

В тім немає твоєї вини

Це ж помаранчеві сни.

Чому?

я ніяк не збагну.

Розбиваючи день об стіну.

У безодню викидаєш

Себе одну.